жито

Жита ростуть, як з води йдуть.

Гарно ростуть.

Житній хліб пшеничному калачеві дід.

В давнину люди робили хліб з жита.

Не вважай на врожай, а жито сій — то хліб буде.

Добрий врожай буде тоді, коли добре посієш.

Як діждемо літа та нажнемо жита, поставим в копки та вдаримо гопки.

Будемо відпочивати після того, як добре попрацюємо влітку.

За моє жито ще мене й бито.

За мою прихильність і добро, відплачуються мені злобою.

З вашого жита не буде сита.

Твоє жито не нагодує.

На Прокопа жита копа.

На свято Прокопа 21 липня є вже жнива.

Значення в інших словниках

1. жито — жи́то іменник середнього роду злакова рослина  Орфографічний словник української мови
2. жито — [жито] -та, м. (ў) -т'і, мн. жиета, жиет'іў  Орфоепічний словник української мови
3. жито — -а, с. 1》 Злакова рослина, зерна якої використовуються для виготовлення хліба. 2》 Зерно цієї рослини. 3》 тільки мн. жита, -ів. Поля з ростучими на них рослинами жита; самі рослини цих полів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. жито — Одно, дво-, рідше багаторічна трав'яниста рослина родини злакових, походить із Азії, зернова культура; у Пн. та Центр. Європі переважно вирощують ж. культурне, або посівне, озиму і яру форму; із зерна (крім борошна) отримують етиловий спирт.  Універсальний словник-енциклопедія
5. жито — Жи́то, -та, -ту, в -ті; жита́, -ті́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. жито — ЖИ́ТО, а, с. 1. Злакова рослина, зерна якої використовуються для виготовлення хліба. Вилітали запорожці На лан жито жати; Жито жали, в копи клали (Шевч., І, 1951, 203); Ти пам’ятаєш, як косили ми в полі жито, як порвав я косу (Сос.  Словник української мови в 11 томах
7. жито — Жито, -та с. Рожь. Не вважай на врожай, а жито сій, то хліб буде. Ном. №5845. Жита. Всходы, засѣянныя рожью поля. І повіявся гень поміж житами, тільки шапка та поверх колосся. Хата. 179. Іде полями та житами до матері в гості. Рудч. Ск. І. 209. ум.  Словник української мови Грінченка