лико

Дери лико, коли відстає.

Всяке діло роби у свій час.

З однієї липи двічі лика не деруть, а з чоловіка і сім шкур здіймуть.

Нарікання хліборобів, що від них беруть більші данини, як повинні.

Краще своє личко, як чужий ремінець.

Своє хоч і недороге вартнійше, як чуже величне. Личко—лико з дерева.

Тоді дери лика, коли деруть, тоді дочку давай заміж, коли беруть.

Дають родичам на розум, щоб не перебирали женихами для свої дочки.

Як то може бути, що на гору ішов босий, а з гори убутий.

Насміхання з тих, що ходять у личаках, себто виліз на липу босий, а там зробив собі личаки і взутий зліз.

Значення в інших словниках

1. лико — (кора, переважно липи) луб, луб'я.  Словник синонімів Полюги
2. лико — ли́ко іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
3. лико — Луб, лубок.  Словник синонімів Караванського
4. лико — див. кора  Словник синонімів Вусика
5. лико — -а, с. Внутрішня частина кори молодих листяних дерев, перев. липи, що легко відокремлюється від стовбура і ділиться на стрічки; лубок (у 1 знач.). || Стрічки з такої частини кори дерева, що використовуються для виготовлення різних побутових предметів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. лико — Луття, личча, лут  Словник чужослів Павло Штепа
7. лико — ЛИ́КО, а, с. Внутрішня частина кори молодих листяних дерев, переважно липи, що легко відокремлюється від стовбура і ділиться на стрічки; лубок (у 1 знач.). Хома Патика Пішов зимою драти лика, Лубка ж не обідрав І липку зіпсував (Л.  Словник української мови у 20 томах
8. лико — ли́ко: ◊ все то ли́ко нічого не варте; даремне (Франко)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
9. лико — де́рти (дра́ти) / наде́рти (надра́ти) ли́ко (ли́ка) з кого і без додатка. Бити, карати кого-небудь, розправлятися з кимсь. (Рогач:) Може, є цікавий повчитись, як лика деруть, з’явись! (Козаки:) Виходь, виходь котрий, пора!.. (М. Кропивницький); — Карпо ..  Фразеологічний словник української мови
10. лико — ЛИ́КО (внутрішня частина кори молодих листяних дерев, перев. липи, що легко відокремлюється від стовбура й ділиться на стрічки), ЛУБ, ЛУБО́К, ЛУ́Б'Я.  Словник синонімів української мови
11. лико — Ли́ко, -ка, -ку; ли́ка, лик  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
12. лико — ЛИ́КО, а, с. Внутрішня частина кори молодих листяних дерев, переважно липи, що легко відокремлюється від стовбура і ділиться на стрічки; лубок (у 1 знач.). Хома Патика Пішов зимою драти лика, Лубка ж не обідрав І липку зіпсував (Бор., Тв.  Словник української мови в 11 томах
13. лико — Ли́ко, -ка м. 1) Лыко. З однієї липи двічи лика не деруть. Ном. № 7471. Кричить, мов з його чорт лика дере. Ном. № 3454. не мішайтесь між чужі лика. Не мѣшайтесь не въ свое дѣло. Ном. № 9569. 2) Веревки (изъ лыкъ?...  Словник української мови Грінченка