мити

Мий та не замочи.

Роби як можеш добре, та все не догодиш.

Обмили без води.

Обмовили, або виганьбили.

Рука руку миє, а лице обидві.

Люди помагають собі взаїмно в потребі, та разом роблять спільне діло.

Треба обмити чоло, може Бог дасть чого.

Треба обмитися, та може дадуть снідання.

Значення в інших словниках

1. мити — ми́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. мити — Промивати, обмивати, вимивати відмивати, перемивати; (себе) умивати; (слізьми) поливати.  Словник синонімів Караванського
3. мити — Банити, вибанювати, видраювати, вимивати, виполіскувати, відмивати, домивати, драїти, замивати, заполіскувати, перемивати, переполіскувати, підмивати, полоскати, промивати, прополіскувати, споліскувати, шарудити...  Словник синонімів Вусика
4. мити — мию, миєш, недок., перех. 1》 також без додатка. Очищати від бруду водою, водою з милом або іншою рідиною. || розм. Прати (білизну, одяг і т. ін.). || Відділяти що-небудь від чогось промиванням, відокремлювати що-небудь у чистому вигляді; промивати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. мити — МИ́ТИ, ми́ю, ми́єш, недок., кого, що. 1. також без прям. дод. Очищати від бруду водою, водою з милом або іншою рідиною. Скрізь порання: печуть [молодиці], варять, Вимітають, миють... (Т.  Словник української мови у 20 томах
6. мити — мити, міти мати  Словник застарілих та маловживаних слів
7. мити — ми́ти сльоза́ми лице́ (обли́ччя, бо́роду і т. ін.). Плакати. Як крається батькове серце.. Він схуд і щодня миє сльозами бороду (М. Коцюбинський); Вона (Маланка) б’ється головою об стіл, голосить і миє сльозами тоді вже чорні руки (М. Коцюбинський).  Фразеологічний словник української мови
8. мити — МИ́ТИ кого, що і без додатка (очищати від бруду водою або іншою рідиною), ВИМИВА́ТИ, БА́НИТИ діал.; ПОЛОСКА́ТИ (перев. речі, посуд); ЗМИВА́ТИ (з чогось); ВІДМИВА́ТИ (від чогось); ШАРУВА́ТИ розм., ВИШАРО́ВУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
9. мити — Ми́ти, ми́ю, ми́єш; мий, ми́йте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. мити — МИ́ТИ, ми́ю, ми́єш, недок., перех. 1. також без додатка. Очищати від бруду водою, водою з милом або іншою рідиною. Скрізь порання: печуть [молодиці], варять, Вимітають, миють… (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
11. мити — Мити, -мию, -єш гл. Мыть. Рука руку миє. Ном. № 7404.  Словник української мови Грінченка