мислити —
[мислиетие] -с'л'у, -лиеш; нак. -лие, -с'л'іт'
Орфоепічний словник української мови
мислити —
-лю, -лиш, недок. 1》 неперех. Міркувати, зіставляючи явища об'єктивної дійсності й роблячи висновки. 2》 неперех., розм. Те саме, що думати 2). || з інфін. Мати намір, збиратися робити що-небудь. 3》 перех. Уявляти собі кого-, що-небудь. Мислити добро.
Великий тлумачний словник сучасної мови
мислити —
МИ́СЛИТИ, лю, лиш, недок. 1. Міркувати, зіставляючи явища дійсності і роблячи висновки. Я вірив правді на землі, Я чесно мислив і трудився (П. Грабовський); Нові люди мислять по-новому, мислять державними масштабами (М.
Словник української мови у 20 томах
мислити —
ми́слити думати, вважати (ст): Я ни Фуцька, жи за пуліцая вийшла!... І мисли, жи Бога за ноги злапала, пані пустирункова! (Рудницький)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
мислити —
ВВАЖА́ТИ (УВАЖА́ТИ) перев. із спол. що (мати певну думку), ДУ́МАТИ, ГАДА́ТИ, ПОМИШЛЯ́ТИ, ПОКЛАДА́ТИ, МИ́СЛИТИ розм.; ДОПУСКА́ТИ, ПРИПУСКА́ТИ (вважати за можливе). — Док.: поду́мати, поми́слити, покла́сти, допусти́ти, припусти́ти.
Словник синонімів української мови
мислити —
МИ́СЛИТИ, лю, лиш, недок. 1. неперех. Міркувати, зіставляючи явища об’єктивної дійсності і роблячи висновки. Я вірив правді на землі, Я чесно мислив і трудився (Граб.
Словник української мови в 11 томах
мислити —
Мислити, -лю, -лиш гл. 1) Мыслить, думать. Чоловік мислить, а Бог рядить. Ном. № 82. Я люблю дівчину та й мислю її взяти. Чуб. V. 137. І дерево якусь надію має: хоч зрубане, ще мислить зеленіти. К. Іов. 30. 2) Добра мислити. Доброжелательствовать.
Словник української мови Грінченка