набути

Злий набуток, не йде на пожиток.

Чужа кривда не вийде на користь.

Набув як сокола, а збуває, як ворога.

Купив товар з великою надією на користь і хоче позбутися бо ошукався.

Не тільки набувся, скільки нагнувся.

Про смирного та покірного чоловіка, що усім кориться.

Сама собі набула, бо хороша була.

Своєю красою привабила чоловіка.

Як набулося, так і збулося.

Про підступом здобуте майно, яке скоро розтрачено.

Значення в інших словниках

1. набути — набу́ти 1 дієслово доконаного виду здобути набу́ти 2 дієслово доконаного виду взути діал.  Орфографічний словник української мови
2. набути — I див. набувати I. II див. набувати II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. набути — НАБУ́ТИ¹ див. набува́ти¹. НАБУ́ТИ² див. набува́ти².  Словник української мови у 20 томах
4. набути — ЗДОБУВА́ТИ (наполегливою працею, власними зусиллями досягати чого-небудь), ДОБУВА́ТИ, ВИБО́РЮВАТИ, ДОСЯГА́ТИ, ДОБИВА́ТИСЯ, ОСЯГА́ТИ, СЯГА́ТИ, ЗАВОЙО́ВУВАТИ, ЗАСЯГА́ТИ розм., ДОБУВА́ТИСЯ розм.; ПРИДБАВА́ТИ (перев. силу, славу, популярність). — Док.  Словник синонімів української мови
5. набути — НАБУ́ТИ¹ див. набува́ти¹. НАБУ́ТИ² див. набува́ти².  Словник української мови в 11 томах
6. набути — Набути, -ся см. набувати, -ся.  Словник української мови Грінченка