Значення в інших словниках
-
набути —
набу́ти 1 дієслово доконаного виду здобути набу́ти 2 дієслово доконаного виду взути діал.
Орфографічний словник української мови
-
набути —
НАБУ́ТИ¹ див. набува́ти¹. НАБУ́ТИ² див. набува́ти².
Словник української мови у 20 томах
-
набути —
Злий набуток, не йде на пожиток. Чужа кривда не вийде на користь. Набув як сокола, а збуває, як ворога. Купив товар з великою надією на користь і хоче позбутися бо ошукався. Не тільки набувся, скільки нагнувся.
Приповідки або українсько-народня філософія
-
набути —
ЗДОБУВА́ТИ (наполегливою працею, власними зусиллями досягати чого-небудь), ДОБУВА́ТИ, ВИБО́РЮВАТИ, ДОСЯГА́ТИ, ДОБИВА́ТИСЯ, ОСЯГА́ТИ, СЯГА́ТИ, ЗАВОЙО́ВУВАТИ, ЗАСЯГА́ТИ розм., ДОБУВА́ТИСЯ розм.; ПРИДБАВА́ТИ (перев. силу, славу, популярність). — Док.
Словник синонімів української мови
-
набути —
НАБУ́ТИ¹ див. набува́ти¹. НАБУ́ТИ² див. набува́ти².
Словник української мови в 11 томах
-
набути —
Набути, -ся см. набувати, -ся.
Словник української мови Грінченка