набутий

набу́тий

I -а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до набути I.

Набуті ознаки — риси, які з'явились в організмі протягом його індивідуального життя під впливом зовнішніх умов.

II -а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до набути II.

Значення в інших словниках

1. набутий — набу́тий 1 дієприкметник надбаний набу́тий 2 дієприкметник взутий діал.  Орфографічний словник української мови
2. набутий — Надбаний, нажитий, придбаний; (досвід) нагромаджений, накопичений, здобутий.  Словник синонімів Караванського
3. набутий — [набутией] м. (на) -тому/-т'ім, мн. -т'і  Орфоепічний словник української мови
4. набутий — НАБУ́ТИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. до набу́ти¹. Всі знання, набуті за двадцять років роботи, знайшли в цьому фільмі [“Щорс”] своє повне відображення (О. Довженко); // у знач. прикм. – О царю, твій гонець жорстокий був і строгий!...  Словник української мови у 20 томах
5. набутий — НАБУ́ТИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до набу́ти¹. — О царю, твій гонець жорстокий був і строгий! Не дав мені добро набутеє продать (Фр.  Словник української мови в 11 томах