набутий
НАБУ́ТИЙ¹, а, е.
Дієпр. пас. до набу́ти¹.
Всі знання, набуті за двадцять років роботи, знайшли в цьому фільмі [“Щорс”] своє повне відображення (О. Довженко);
// у знач. прикм.
– О царю, твій гонець жорстокий був і строгий! Не дав мені добро набутеє продать (І. Франко);
// у знач. ім. набу́те, того, с. Те, що здобув, навчився хто-небудь, збагатився чимсь.
Кожен педагог багато думає, зважує, аналізує набуте (із журн.).
НАБУ́ТИЙ², а, е.
Дієпр. пас. до набу́ти².
Словник української мови (СУМ-20)