набутий
НАБУ́ТИЙ¹, а, е.
Дієпр. пас. до набу́ти¹.
Всі знання, набуті за двадцять років роботи, знайшли в цьому фільмі [“Щорс”] своє повне відображення (О. Довженко);
// у знач. прикм.
– О царю, твій гонець жорстокий був і строгий! Не дав мені добро набутеє продать (І. Франко);
// у знач. ім. набу́те, того, с. Те, що здобув, навчився хто-небудь, збагатився чимсь.
Кожен педагог багато думає, зважує, аналізує набуте (із журн.).
НАБУ́ТИЙ², а, е.
Дієпр. пас. до набу́ти².
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- набутий — набу́тий 1 дієприкметник надбаний набу́тий 2 дієприкметник взутий діал. Орфографічний словник української мови
- набутий — Надбаний, нажитий, придбаний; (досвід) нагромаджений, накопичений, здобутий. Словник синонімів Караванського
- набутий — [набутией] м. (на) -тому/-т'ім, мн. -т'і Орфоепічний словник української мови
- набутий — I -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до набути I. Набуті ознаки — риси, які з'явились в організмі протягом його індивідуального життя під впливом зовнішніх умов. II -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до набути II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- набутий — НАБУ́ТИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до набу́ти¹. — О царю, твій гонець жорстокий був і строгий! Не дав мені добро набутеє продать (Фр. Словник української мови в 11 томах