1. Словник української мови в 11 томах

набутий

НАБУ́ТИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до набу́ти¹.

— О царю, твій гонець жорстокий був і строгий! Не дав мені добро набутеє продать (Фр., XIII, 1954, 353);

Всі знання, набуті за двадцять років роботи, знайшли в цьому фільмі ["Щорс"] своє повне відображення (Довж., І, 1958, 26).

НАБУ́ТИЙ², а, о. Дієпр. пас. мип. ч. до набу́ти².

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набутий — набу́тий 1 дієприкметник надбаний набу́тий 2 дієприкметник взутий діал. Орфографічний словник української мови
  2. набутий — Надбаний, нажитий, придбаний; (досвід) нагромаджений, накопичений, здобутий. Словник синонімів Караванського
  3. набутий — [набутией] м. (на) -тому/-т'ім, мн. -т'і Орфоепічний словник української мови
  4. набутий — I -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до набути I. Набуті ознаки — риси, які з'явились в організмі протягом його індивідуального життя під впливом зовнішніх умов. II -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до набути II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. набутий — НАБУ́ТИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. до набу́ти¹. Всі знання, набуті за двадцять років роботи, знайшли в цьому фільмі [“Щорс”] своє повне відображення (О. Довженко); // у знач. прикм. – О царю, твій гонець жорстокий був і строгий!... Словник української мови у 20 томах