набути —
набу́ти 1 дієслово доконаного виду здобути набу́ти 2 дієслово доконаного виду взути діал.
Орфографічний словник української мови
набути —
I див. набувати I. II див. набувати II.
Великий тлумачний словник сучасної мови
набути —
НАБУ́ТИ¹ див. набува́ти¹. НАБУ́ТИ² див. набува́ти².
Словник української мови у 20 томах
набути —
Злий набуток, не йде на пожиток. Чужа кривда не вийде на користь. Набув як сокола, а збуває, як ворога. Купив товар з великою надією на користь і хоче позбутися бо ошукався. Не тільки набувся, скільки нагнувся.
Приповідки або українсько-народня філософія