побити —
поби́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
побити —
1. (кулаками, палицею і т. ін.) підняти руку на кого; пом’яти (нам’яти) боки (шкуру) кому; накласти боки кому; дати (задати, всипати) бобу (перцю) кому; дати (задати) духу кому; дати прочухана (прочуханки) кому, дати пам’ятного кому...
Словник фразеологічних синонімів
побити —
-б'ю, -б'єш, док., перех. 1》 з прийм. в (у), об, по. Постукати, поплескати по чому-небудь, об щось. 2》 кого. Завдати ударів кому-небудь; вибити. || перен. Піддати гострій критиці, викрити кого-, що-небудь. 3》 Позбавити життя, вбити всіх чи багатьох.
Великий тлумачний словник сучасної мови
побити —
ПОБИ́ТИ, б'ю, б'єш, док., кого, що. 1. з прийм. в (у), об, по. Постукати, поплескати по чому-небудь, об щось. Покінчивши з усім [їстівним], Важкий [прізвище] обома руками витер масні губи, а потім об скатертину руки...
Словник української мови у 20 томах
побити —
син. побити когось: відфейсувати, дати звізди, замочити, змісити в синьку. син. побити обличчя: відрихтувати, загасити табло.
Словник жарґонної лексики української мови
побити —
бий / поби́й (поби́ла б) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лиха́ (та нещасли́ва) годи́на (моро́ка, грім, хрест і т. ін.), лайл. 1. Уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. — А! Бий його лиха година!...
Фразеологічний словник української мови
побити —
БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев.
Словник синонімів української мови
побити —
ПОБИ́ТИ, б’ю, б’єш, док., перех. 1. з прийм. в (у), об, по. Постукати, поплескати по чому-небудь, об щось. Покінчивши з усім [їстівним], Важкий [прізвище] обома руками витер масні губи, а потім об скатертину руки...
Словник української мови в 11 томах
побити —
Побити, -б'ю, -єш гл. 1) Побить, поколотить. За моє жито, та мене й побито. Ном. 2) Побить, разбить (во множ.), перебить. Пішла по воду, відра побила. Мет. 5. 3) Перебить, поубивать (многихъ). Наші за ними (турками), побили й порубали. ЗОЮР. І.
Словник української мови Грінченка