побити

Значення в інших словниках

1. побити — (ударами завдати болю) набити, (сильно) всипати, віддубасити, налупити, натовкти, (чимсь вузьким) висікти, (злегка) нашльопати. Словник синонімів Полюги
2. побити — поби́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
3. побити — 1. (кулаками, палицею і т. ін.) підняти руку на кого; пом’яти (нам’яти) боки (шкуру) кому; накласти боки кому; дати (задати, всипати) бобу (перцю) кому; дати (задати) духу кому; дати прочухана (прочуханки) кому, дати пам’ятного кому... Словник фразеологічних синонімів
4. побити — Вибанити, вивихрити, вивохрити, видрати, викудлити, випарити (різками), випороти, випотрошити, висвятити (ірон.), висікти, висмугувати, витіпати, вихвоїти, вихвощити, вихрестити, вичесати, вичубити, вишкварити, вишмагати, вишустрити, відбайбарити... Словник синонімів Вусика
5. побити — -б'ю, -б'єш, док., перех. 1》 з прийм. в (у), об, по. Постукати, поплескати по чому-небудь, об щось. 2》 кого. Завдати ударів кому-небудь; вибити. || перен. Піддати гострій критиці, викрити кого-, що-небудь. 3》 Позбавити життя, вбити всіх чи багатьох. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. побити — Поби́ти, поб’ю́, поб’є́ш, поб’є́, поб’ю́ть; поби́й, -би́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. побити — ПОБИ́ТИ, б'ю, б'єш, док., кого, що. 1. з прийм. в (у), об, по. Постукати, поплескати по чому-небудь, об щось. Покінчивши з усім [їстівним], Важкий [прізвище] обома руками витер масні губи, а потім об скатертину руки... Словник української мови у 20 томах
8. побити — син. побити когось: відфейсувати, дати звізди, замочити, змісити в синьку. син. побити обличчя: відрихтувати, загасити табло. Словник жарґонної лексики української мови
9. побити — бий / поби́й (поби́ла б) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лиха́ (та нещасли́ва) годи́на (моро́ка, грім, хрест і т. ін.), лайл. 1. Уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. — А! Бий його лиха година!... Фразеологічний словник української мови
10. побити — БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев. Словник синонімів української мови
11. побити — ПОБИ́ТИ, б’ю, б’єш, док., перех. 1. з прийм. в (у), об, по. Постукати, поплескати по чому-небудь, об щось. Покінчивши з усім [їстівним], Важкий [прізвище] обома руками витер масні губи, а потім об скатертину руки... Словник української мови в 11 томах
12. побити — Побити, -б'ю, -єш гл. 1) Побить, поколотить. За моє жито, та мене й побито. Ном. 2) Побить, разбить (во множ.), перебить. Пішла по воду, відра побила. Мет. 5. 3) Перебить, поубивать (многихъ). Наші за ними (турками), побили й порубали. ЗОЮР. І. Словник української мови Грінченка