побачити

Побачиш своїх — кланяйся нашим.

Передають вітання.

Побачиш, як своє праве вухо.

Ніколи не побачиш.

Побачиш, як свою потилицю.

Таке ж саме значення, як і попереднього прислів'я.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побачити — (сприймати зором) угледіти, загледіти, узріти. Словник синонімів Полюги
  2. побачити — поба́чити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. побачити — док., угледіти, уздріти, заздріти, зобачити, спостерегти; (в гостях) зустріти, спіткати, здибати; (кого у кому) відгадати, визнати; (з нст. що) зрозуміти, усвідомити, висновити; (горе) зазнати, пережити; ФР. переконатися <н. ось побачиш!>; (тлк 1 ос.) подумати <н. побачу!>. Словник синонімів Караванського
  4. побачити — див. бачити Словник синонімів Вусика
  5. побачити — -чу, -чиш, док., перех. 1》 Сприйняти зором, спостерегти. || Потрапивши куди-небудь, дістати можливість особисто спостерігати, на власні очі бачити щось. || Зустріти кого-небудь особисто. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. побачити — Поба́чити, -ба́чу, -ба́чиш, -ба́чать; поба́ч, поба́чмо, поба́чте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. побачити — ПОБА́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого, що. 1. Сприйняти зором, спостерегти. Побачила Юнона з неба, Що пан Еней на поромах (І. Котляревський); До нас говорять [баби], прохають сідати .. Але ми не спиняємось, нам хочеться більше побачити, більше почути (М. Словник української мови у 20 томах
  8. побачити — ба́чити / поба́чити сві́тло ра́мпи. Бути поставленим на сцені театру (про виставу). Відома п’єса (“За двома зайцями”) не один раз бачила світло рампи (З газети)... Фразеологічний словник української мови
  9. побачити — БА́ЧИТИ (сприймати зором), ЗРІ́ТИ (ЗДРІ́ТИ) заст., ВИ́ДІТИ діал.; ВИДА́ТИ розм. (звичайно із знач, повторюваної дії); ЛИЦЕЗРІ́ТИ заст., ірон. (звичайно зблизька); ДИВИ́ТИСЯ (у знач. вставн. сл., 1. ос. теп. ч.). Я й бачив горе скорше, ніж провину. Словник синонімів української мови
  10. побачити — ПОБА́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. 1. Сприйняти зором, спостерегти. Побачила Юнона з неба, Що пан Еней на поромах (Котл., І, 1952, 66); До нас говорять [баби], прохають сідати.. Але ми не спиняємось, нам хочеться більше побачити, більше почути (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  11. побачити — Побачити, -чу, -чиш гл. 1) Увидѣть. ЗОЮР. І. 114. Нехай же я сам побачу, де марно загину. Мет. Гаразд, гаразд, пане Саво, ще лучче з тобою: як ми тебе побачимо на воронім коню. Закр. 13. 2) Посмотрѣть, взглянуть. А побачте, діду, що то воно горить. Словник української мови Грінченка