побачити

ПОБА́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого, що.

1. Сприйняти зором, спостерегти.

Побачила Юнона з неба, Що пан Еней на поромах (І. Котляревський);

До нас говорять [баби], прохають сідати .. Але ми не спиняємось, нам хочеться більше побачити, більше почути (М. Коцюбинський);

Ми не встигли побачити процедури спускання брига на воду (Ю. Яновський);

// Потрапивши куди-небудь, дістати можливість особисто спостерігати, на власні очі бачити щось.

– Ніколи я не побачу того місця, де я зросла (І. Нечуй-Левицький);

Не віриться, що знов побачу я село (В. Сосюра);

// Зустріти кого-небудь особисто.

Незабаром знов побачила Оленка Грищенка в Сергія (А. Тесленко);

Дуже хотілося Катрі побачити Юхима й сьогодні, – як ще ніколи, мабуть (А. Головко);

// Дочекатися, стати свідком чого-небудь бажаного, давно очікуваного.

– Оженися, сину, оженися, мій голубе! Хай хоч на старість доведеться мені тебе в парі побачити... (Панас Мирний);

– Дуже хотіла мене мати побачити вчителем, на панському жалуванні, та не дочекалася свого щастя (М. Стельмах);

// Уявити собі кого-, що-небудь.

Не знаю, яким я йому [селянинові] здався, але крізь нього я раптом побачив купу чорних солом'яних стріх, затертих нивами (М. Коцюбинський);

– Товариші поранені, визволено Київ! – пролунав високий, чистий голос сестри .. Гучне “ура” підхопило Орлюка, підживило його сили, й він побачив свій Київ – Золоті ворота (О. Довженко).

2. Глянувши на кого-, що-небудь, помітити, виявити, відкрити для себе щось.

Подивившись якось ненароком на свого товариша, вона стільки внутрішньої муки побачила на його молодому обличчі (Г. Хоткевич);

І допитливо дивиться [Гнат] на Дороша та на Оксена, щоб побачити, яке враження зробила його заява (Григорій Тютюнник);

// кого, що в кому – чому. Розгадати, розкрити суть, приховані ознаки кого-, чого-небудь.

Вкрай здеморалізована біженська маса і товпища втомлених, завошивлених військ з появою Врангеля в Криму раптом підняли голови, заіскрились надіями, побачивши в особі енергійного молодого полководця свого єдиного рятівника .. Цей поведе, цей поверне кожному його втрачене! (О. Гончар);

// Зрозуміти, усвідомити щось, прийти до якого-небудь висновку.

Побачив Кіт, що діло препогане (Л. Глібов);

Тільки тепер я побачив, яке було тяжке та безглузде старе життя в нас по селах (П. Козланюк);

// тільки 1 ос. Подумати, зважити, перш ніж починати що-небудь.

– Вийдеш? – Побачу! – Настя знялася з місця (М. Коцюбинський).

3. що. Особисто зазнати, пережити, відчути що-небудь.

З радості стара [Мотря] як оп'яніла. Їй уперше на віку довелося побачити таку повагу до себе від людей (Панас Мирний);

Чернишеві хотілося швидше побачити справжню війну, проте він досі ніде її не знаходив (О. Гончар);

// тільки 2 ос. Упевнитися в правдивості, неминучості того, що стверджується, повідомляється.

– Ще дасть [мати] тебе заміж за якогось гайдамаку старого, – ось побачиш (Марко Вовчок);

– Не журіться, – потішав її [Соломію] Іван .. – Побачите, що його [Остапа] пустять... (М. Коцюбинський);

// тільки 1 ос. Уживається із значенням “час, життя покаже”.

Подякував Максим за пораду. – Побачу ще, як там буде; Коли не дам ради, То тойді [тоді] вже, певне, треба Іти в найми знову... (Т. Шевченко);

– Не буде, Йване, діла! .. – Побачимо! (А. Головко);

// тільки 2 і 3 ос. Уживається для висловлення погрози.

Побачить вона! згадає тоді мене, як чорти витоплять з неї те сало, що придбала в піст (І. Нечуй-Левицький).

◇ Ба́чити / поба́чити [бага́то (нема́ло)] сві́ту (світи́) див. ба́чити;

Ба́чити / поба́чити сві́тло ра́мпи див. ба́чити;

[І] сліпи́й поба́чить (розгля́дить) див. сліпи́й;

(1) Не поба́чити в ві́чі кого, чого – зовсім, ніколи не зустріти, не мати кого-, чого-небудь.

– У других [квартирантів] на закуску ягоди або що солоденьке-ласеньке, а у нас ніколи його і в вічі не побачиш... (Панас Мирний);

(2) Поба́чити ві́ку – бути дуже старим, давнім.

В тітки Секлети Воропай коло криниці росла тополя. Хата в тітки уже похилилась, видно, побачила віку (Є. Гуцало);

(3) Поба́чити на [свої́ (вла́сні)] о́чі <�Поба́чити свої́ми (вла́сними) очи́ма> –.

Не впевнюсь, поки не побачу дива на свої очі (П. Куліш);

О, якби ж ми побачить могли власним оком хоч раз того Бога (Леся Українка);

(4) Поба́чити (повида́ти) сві́та (сві́ту, світ) – побувати в багатьох місцях, в різних країнах, багато чого пізнати.

[Голуб:] “Я хочу, братіку [братику], летіть, побачить світа; у нас іще багато буде літа” (Л. Глібов);

– Хіба вже тебе ніхто не посвата, що ти за такого мандра підеш. Найдуться люде [люди]! .. – А я хоч із ним світа побачу (Грицько Григоренко);

Світу Солонько побачити вже трохи встиг (П. Автомонов);

Вона була попереду наньмичкою [наймичкою], .. так знала усякі порядки і світу повидала (Г. Квітка-Основ'яненко);

Наба́читися сві́ту.

– Попитався б ти у Лискотуна: той чого вже не зна? усе зна. Та й світу таки набачився (Г. Квітка-Основ'яненко);

(5) Поба́чити світ:

а) народитися.

Там, в тих суворих тундрових просторах, в ночах табірного тяжкого існування побачили світ його крихітні доньки (О. Гончар);

Він [Т. Г. Шевченко] побачив світ 9 березня 1814 року в селі Моринцях (Слово про Кобзаря);

б) (перен.) бути опублікованим, надрукованим.

Хотілося б, щоб Ваша прегарна “Битва” побачила світ іменно [саме] у тому збірнику (М. Коцюбинський);

Нещодавно побачила світ хронобіографія О. П. Довженка (із журн.);

У видавництві “Дніпро”.. побачив світ роман В. Кучера “Голод” (з газ.);

(6) Поба́чити, як свою́ поти́лицю – ніколи не побачити.

Побачив фашист Москву, як свою потилицю (прислів'я);

(7) Щоб сві́ту Бо́жого (свої́х ді́точо́к) не поба́чити – уживається для вираження запевнення в правдивості чого-небудь.

– Добродію! – каже до його циган .. – Щоб світу Божого не побачив, коли я знаю де я (П. Куліш);

– Душа ніжна, як вода в Дунаї, серце добре, хоч до рани прикладай: добро робить, образу забуває, правду кажу, щоб своїх діточок не побачила (Григорій Тютюнник).