побити
поби́ти
-б'ю, -б'єш, док., перех.
1》 з прийм. в (у), об, по. Постукати, поплескати по чому-небудь, об щось.
2》 кого. Завдати ударів кому-небудь; вибити.
|| перен. Піддати гострій критиці, викрити кого-, що-небудь.
3》 Позбавити життя, вбити всіх чи багатьох.
|| Знищити, пошкодити рослини, посіви і т. ін. (про град, мороз тощо).
|| безос.
|| перен. Довести до відчаю, пригнітити.
4》 Розбити, розколоти на шматки.
5》 Пошкодити ударами, поштовхами і т. ін.
|| Стоптати, зносити (взуття).
|| Проїсти тканину, одяг і т. ін. (про міль).
|| Укрити заглибинами шкіру обличчя (про віспу).
6》 Завдати поразки супротивникові; перемогти.
|| Перевершити в чому-небудь; перемогти в труді, змаганні, грі.
Побити рекорд — перемогти в змаганні.
7》 карт. Покрити карту. Побити десятку.
8》 діал. Прикрасити.
9》 діал. Оббити. Побити дах залізом.
Побила мене (тебе, їх і т. ін.) лиха година заст. — спіткало когось лихо, нещастя.
Побити поклони заст. — низько, до землі вклонитись.
Великий тлумачний словник сучасної української мови