розлука

Розлука — теж наука.

У розлуці люди випробовують себе.

Розлучить їх хрест та лопата.

Про дуже дібране подружжя, або приятелів. Лише смерть може розлучити їх. Лопатою загортають гріб, а хрест кладуть у головах на гробі.

Та поможи, Боже, на рушнику стати, тоді не розлучить, ні батько, ні мати.

Бажання дівчини, щоб скоро одружитись, а тоді розлука неможлива. На Україні молода стає до шлюбу на власно вишитім рушнику.

Значення в інших словниках

1. розлука — розлу́ка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. розлука — Розставання, прощання; Р. розлучення.  Словник синонімів Караванського
3. розлука — [роузлука] -кие, д. і м. -уц'і  Орфоепічний словник української мови
4. розлука — -и, ж. 1》 Розставання, прощання з ким-, чим-небудь близьким, дорогим. 2》 Тимчасове перебування далеко від кого-, чого-небудь близького, дорогого. 3》 рідко. Те саме, що розлучення 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. розлука — РОЗЛУ́КА, и, ж. 1. Розставання, прощання з ким-, чим-небудь близьким, дорогим. – Я виряджала перше свого чоловіка, а тепер із своєю дитиною розлука; та ще не знаю, чи дожду [діжду], чи побачу вже (Марко Вовчок)...  Словник української мови у 20 томах
6. розлука — розлу́ка з душе́ю. Смерть. — Якби не Максим, — каже, — була б тобі, вражий сину, з душею розлука! (М. Пригара).  Фразеологічний словник української мови
7. розлука — ПРОЩА́ННЯ, РОЗСТАВА́ННЯ, РОЗСТАННЯ, РОЗЛУ́КА, РОЗЛУЧА́ННЯ рідше, ПРОЩА́Й у знач. ім., розм. Тихенько вийшов (священик), кивнув мовчки всім на прощання (І. Багряний); Не хочеться переривати оцю чудесну годину розставання з рідним містом (В.  Словник синонімів української мови
8. розлука — Розлу́ка, -ки, -ці  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. розлука — РОЗЛУ́КА, и, ж. 1. Розставання, прощання з ким-, чим-небудь близьким, дорогим. — Я виряджала перше свого чоловіка, а тепер із своєю дитиною розлука; та ще не знаю, чи дожду [діжду], чи побачу вже (Вовчок, І, 1955, 63)...  Словник української мови в 11 томах