світло

Світло для тих, що мають очі і хотять бачити.

Правду бачить лише той, хто хоче цього.

Скільки свічки, стільки й світла.

Який чоловік, така й його правда.

Світло, чим вище стоїть, тим дальше його видно.

Фізичний закон.

Темрява перед світлом мусить уступити.

Фізичний закон. Правда поборе брехню.

Значення в інших словниках

1. світло — 1. (енергія, що робить видимим навколо себе) освітлення, сяйво, заст. яса. 2. (про наявність світла) видно, видко, ясно.  Словник синонімів Полюги
2. світло — сві́тло 1 іменник середнього роду промениста енергія сві́тло 2 прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. світло — (в хаті) освітлення, (єдине) вогник; (на перехресті) Д. світлофор; ФР. освіта; зст. світ; світельце; п! СЯЙВО; ЯК ПР. ясно, не темно, видно.  Словник синонімів Караванського
4. світло — див. ранок  Словник синонімів Вусика
5. світло — I -а, с. 1》 Промениста енергія, що випромінюється яким-небудь тілом, сприймається зором і робить видимим навколишнє. Монохроматичне світло — електромагнітне випромінювання однієї певної частоти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. світло — СВІ́ТЛО¹, а, с. 1. Промениста енергія, що випромінюється яким-небудь тілом, сприймається зором і робить видимим навколишнє. Нерівне світло осявало коротку, грубу фігуру з круглим ласкавим обличчям (М.  Словник української мови у 20 томах
7. світло — Електромагнітне випромінювання з довжиною хвилі від бл. 0,4 мкм до бл. 0,76 мкм, яке викликає у людини зорові відчуття; до с. зараховують також ультрафіолетове та інфрачервоне випромінювання; у деяких фізич. явищах (напр.  Універсальний словник-енциклопедія
8. світло — ба́чити / поба́чити сві́тло ра́мпи. Бути поставленим на сцені театру (про виставу). Відома п’єса (“За двома зайцями”) не один раз бачила світло рампи (З газети)...  Фразеологічний словник української мови
9. світло — СВІ́ТЛО (промениста енергія, що випромінюється яким-небудь тілом), ОСВІ́ТЛЕННЯ, СЯ́ЙВО, СВІТ розм., ОСЯ́ННЯ заст., ЯСА́ заст., поет., ПО́СВІТ діал., ПО́СВІТА діал., ЛЮМІНЕСЦЕ́НЦІЯ спец.  Словник синонімів української мови
10. світло — Сві́тло, -ла, -лу  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. світло — СВІ́ТЛО¹, а, с. 1. Промениста енергія, що випромінюється яким-небудь тілом, сприймається зором і робить видимим навколишнє. Нерівне світло осявало коротку, грубу фігуру з круглим ласкавим обличчям (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
12. світло — I. Світло, -ла с. 1) Свѣтъ, освѣщеніе. Без світла лічать бариші. Шевч. Над вечір, як вже світло засвітили. Стор. МПр. 35. 2) Матеріалъ для освѣщенія. Світла не стало, треба купити. --------------- II. Світло нар. Свѣтло, ясно. ум. світленько, світлесенько. Світить місяць світлесенько. Федьк. І. 28.  Словник української мови Грінченка