світло
СВІ́ТЛО (промениста енергія, що випромінюється яким-небудь тілом), ОСВІ́ТЛЕННЯ, СЯ́ЙВО, СВІТ розм., ОСЯ́ННЯ заст., ЯСА́ заст., поет., ПО́СВІТ діал., ПО́СВІТА діал., ЛЮМІНЕСЦЕ́НЦІЯ спец. (холодне світіння певних тіл чи речовин); ПІВСВІ́ТЛО (слабке тьмяне світіння, освітлення). Одчиняються двері, і смуга світла падає на Руфіна і Люція (Леся Українка); Побачив двох людей, що при слабому освітленні ліхтарні порались біля косарки (Мирослав Ірчан); Тихий світ лився через зелені та жовті шибки довгих та узьких готицьких вікон (І. Нечуй-Левицький); "Дивовижна краса!" Справді неба грайлива яса, Мов дівоче убрання святкове (П. Воронько).
ВИ́ДНО присудк. сл. (про наявність світла де-небудь), СВІ́ТЛО, Я́СНО, ВИ́ДКО розм. В кімнатці ще було видно (І. Нечуй-Левицький); Хотіла було (Маруся) піти додому, поки ще світло, поки ще нема ночі (Г. Хоткевич); А надворі так місячно, ясно, хоч голки збирай (М. Коцюбинський); Буря розкрила покрівлю — в дірки місяць ллє голубе сяйво й од того в клуні видко (А. Головко).
Словник синонімів української мови