світло

СВІ́ТЛО (промениста енергія, що випромінюється яким-небудь тілом), ОСВІ́ТЛЕННЯ, СЯ́ЙВО, СВІТ розм., ОСЯ́ННЯ заст., ЯСА́ заст., поет., ПО́СВІТ діал., ПО́СВІТА діал., ЛЮМІНЕСЦЕ́НЦІЯ спец. (холодне світіння певних тіл чи речовин); ПІВСВІ́ТЛО (слабке тьмяне світіння, освітлення). Одчиняються двері, і смуга світла падає на Руфіна і Люція (Леся Українка); Побачив двох людей, що при слабому освітленні ліхтарні порались біля косарки (Мирослав Ірчан); Тихий світ лився через зелені та жовті шибки довгих та узьких готицьких вікон (І. Нечуй-Левицький); "Дивовижна краса!" Справді неба грайлива яса, Мов дівоче убрання святкове (П. Воронько).

ВИ́ДНО присудк. сл. (про наявність світла де-небудь), СВІ́ТЛО, Я́СНО, ВИ́ДКО розм. В кімнатці ще було видно (І. Нечуй-Левицький); Хотіла було (Маруся) піти додому, поки ще світло, поки ще нема ночі (Г. Хоткевич); А надворі так місячно, ясно, хоч голки збирай (М. Коцюбинський); Буря розкрила покрівлю — в дірки місяць ллє голубе сяйво й од того в клуні видко (А. Головко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

світло — 1. (енергія, що робить видимим навколо себе) освітлення, сяйво, заст. яса. 2. (про наявність світла) видно, видко, ясно. Словник синонімів Полюги
світло — сві́тло 1 іменник середнього роду промениста енергія сві́тло 2 прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
світло — (в хаті) освітлення, (єдине) вогник; (на перехресті) Д. світлофор; ФР. освіта; зст. світ; світельце; п! СЯЙВО; ЯК ПР. ясно, не темно, видно. Словник синонімів Караванського
світло — див. ранок Словник синонімів Вусика
світло — I -а, с. 1》 Промениста енергія, що випромінюється яким-небудь тілом, сприймається зором і робить видимим навколишнє. Монохроматичне світло — електромагнітне випромінювання однієї певної частоти. Великий тлумачний словник сучасної мови
світло — СВІ́ТЛО¹, а, с. 1. Промениста енергія, що випромінюється яким-небудь тілом, сприймається зором і робить видимим навколишнє. Нерівне світло осявало коротку, грубу фігуру з круглим ласкавим обличчям (М. Словник української мови у 20 томах
світло — Світло для тих, що мають очі і хотять бачити. Правду бачить лише той, хто хоче цього. Скільки свічки, стільки й світла. Який чоловік, така й його правда. Світло, чим вище стоїть, тим дальше його видно. Фізичний закон. Темрява перед світлом мусить уступити. Фізичний закон. Правда поборе брехню. Приповідки або українсько-народня філософія
світло — Електромагнітне випромінювання з довжиною хвилі від бл. 0,4 мкм до бл. 0,76 мкм, яке викликає у людини зорові відчуття; до с. зараховують також ультрафіолетове та інфрачервоне випромінювання; у деяких фізич. явищах (напр. Універсальний словник-енциклопедія
світло — ба́чити / поба́чити сві́тло ра́мпи. Бути поставленим на сцені театру (про виставу). Відома п’єса (“За двома зайцями”) не один раз бачила світло рампи (З газети)... Фразеологічний словник української мови
світло — Сві́тло, -ла, -лу Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
світло — СВІ́ТЛО¹, а, с. 1. Промениста енергія, що випромінюється яким-небудь тілом, сприймається зором і робить видимим навколишнє. Нерівне світло осявало коротку, грубу фігуру з круглим ласкавим обличчям (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
світло — I. Світло, -ла с. 1) Свѣтъ, освѣщеніе. Без світла лічать бариші. Шевч. Над вечір, як вже світло засвітили. Стор. МПр. 35. 2) Матеріалъ для освѣщенія. Світла не стало, треба купити. --------------- II. Світло нар. Свѣтло, ясно. ум. світленько, світлесенько. Світить місяць світлесенько. Федьк. І. 28. Словник української мови Грінченка