світло

СВІ́ТЛО¹, а, с.

1. Промениста енергія, що випромінюється яким-небудь тілом, сприймається зором і робить видимим навколишнє.

Нерівне світло осявало коротку, грубу фігуру з круглим ласкавим обличчям (М. Коцюбинський);

Одчиняються двері, і смуга світла падає на Руфіна і Люція (Леся Українка);

І світло електричне виробляє [парова машина], і освічує всюди, де світла треба (Панас Мирний);

Дощ лив як із відра, небо закаламутилося і зробилося глиняного кольору; раптом біле сліпуче світло різонуло по очах людей (Григорій Тютюнник);

Вулиці безкраї. Порожньо і дзвінко. Кроки одинокі, ніби серця стук. І в холоднім небі зорі, як сніжинки, шлють байдуже світло на замовклий брук (В. Сосюра);

Була вже ніч. Осяяні місячним світлом дерева стояли в цвіту, як наречені (О. Довженко);

Вийшов за село, глянув – у млині світиться. Я на те світло й прямую (Григорій Тютюнник);

Швидкість світла (І. Франко);

Заломлення світла;

Офіцер мій був дуже добрий чоловік .. Після тяжкої школи, яку я пройшла у вуйка, він був для мене, як сонячне світло й тепло (І. Франко);

Всенародна шана та любов, Як світло непогасне, осявають могилу Олександра Богомольця (М. Рильський).

2. перев. з означ. Освітлення, характерне для певного часу доби.

Якби моє життя так зникло непримітно, як зникає вечірнє світло... (Леся Українка);

Крізь вузьке вікно скупо проникало денне світло (С. Чорнобривець);

// розм. Світанок, схід сонця.

– Досиділись мало не до світла, неначе завтра свято! (І. Нечуй-Левицький).

3. Джерело освітлення і пристрій для освітлення в приміщенні та на вулиці.

Кинувся Наум, викресав вогню, засвітив світло (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Світла! Світла, дайте! – скрикнула [Горпина], – тату! світла! (Марко Вовчок);

Увіходить раб, вносить світло (Леся Українка);

У Мотузки в хаті й світла в той вечір не світили (А. Головко);

// Освітлення, яке дають освітлювальні прилади.

І на дороги, і на мости, і на караульних, і на світло у холодну, – усе-усе Ївга поплатила (Г. Квітка-Основ'яненко);

Умови такі: перший тиждень дурно працювати (практика), а потому – 40 крб. в місяць, хата, світло і паливо (М. Коцюбинський);

// перев. мн., заст. Вогник.

Ми тихо стояли, Дивились, як ясно на темному морі Незлічені світла сіяли (Леся Українка);

Це одиноке світло серед сонного села було немов останнім “прощавай” рідного закутка (М. Коцюбинський);

Росив дощ... Левада – море чорне. А в селі ні одного світла (Мирослав Ірчан).

4. Місце, звідки йде освітлення; освітлене місце, освітлений простір.

Вона одкусила нитку зубами і одвернулася від сестри, втягаючи нову нитку в голку проти світла (Леся Українка);

Якась берізочка [берізонька] заблукана витягається до болю, хоче прорватися до світла (Г. Хоткевич);

Я взяв Сева за руку й підвів його до світла .. – У вас є шрам? – запитав я, закочуючи рукав на його лівій руці (Ю. Яновський).

5. розм. Речовина для освітлення.

Ніч не стоїть, а світло коштує (Номис);

Каганець почав примеркати: останнє світло в ньому вигорало (Панас Мирний).

6. жив. Світле місце, світла пляма на картині, що відтворює найінтенсивніше освітлення певної ділянки зображуваного простору.

Контрасти світла й тіней;

// фот. Поверхня, звернена до джерела світла, а також зображення самих джерел світла.

7. перен. Блиск очей, що з'являється під впливом радісного, світлого почуття; радісний, світлий, ясний вираз обличчя.

Дорошенко вловив, як очі її в цю мить ще більше налилися світлом (О. Гончар);

// Приємне, радісне почуття.

По країні весна пролітає і шумить журавлиним крилом .. Їй у відповідь серце співає, стільки в ньому і світла й тепла! (В. Сосюра).

8. чого і без дод., перен. Те, що робить ясним, зрозумілим навколишній світ; те, що робить радісним, щасливим життя.

[Орест:] Ти можеш мені одібрати моє життя, моє щастя, моє світло, але мого кохання не можеш одібрати (Леся Українка);

Щира любов до свого краю, освічена світлом науки, та невпинна згага молодих літ послужити йому, – несли Вас добувати ще більшої освіти (Панас Мирний);

// Уживається як символ істини, розуму, освіти або радості, щастя.

– Твій ум .. буде вічно рваться До світла, правди і добра (І. Франко);

Розповів [Ганжа-Ганженко], як відроджується життя по школах після деніківщини, як пориваються діти до науки, до світла (О. Гончар).

Пали́ти вого́нь (ого́нь, сві́тло і т. ін.) див. пали́ти¹;

(1) Сві́тло (ся́йво, промі́ння і т. ін.) і ті́ні – чергування освітлених і затінених місць (перев. різке, контрастне).

Як прийшли нові місця – Бистрець з його водоспадами, вузькі щілини гір з ревучим потоком на дні, нові верхи, нові комбінації світла й тіней, – скрикувала [Маруся] від радості на кожнім кроці (Г. Хоткевич);

А місяць і халупників жалів: так розсівав своє туманне сяйво і тіні, .. що більше вірилось у людське щастя, аніж його було на землі (М. Стельмах).

△ Диспе́рсія сві́тла див. диспе́рсія;

Корпу́скулярна тео́рія сві́тла див. тео́рія;

Ла́мпа де́нного сві́тла див. ла́мпа;

Поляриза́ція сві́тла див. поляриза́ція;

Си́ла сві́тла див. си́ла;

Си́нтез бі́лого сві́тла див. си́нтез;

Шви́дкість сві́тла див. шви́дкість.

◇ Ба́чити / поба́чити сві́тло ра́мпи див. ба́чити;

Ки́дати / ки́нути сві́тло див. ки́дати;

Постава́ти / поста́ти в сві́тлі див. постава́ти¹;

Пролива́ти / проли́ти сві́тло див. пролива́ти;

[Тре́ба] вдень (се́ред бі́лого дня) з вогне́м [та ще] (зі сві́чкою, зі сві́тлом, при со́нці і т. ін.) [тако́го] шука́ти (вишу́кувати) / пошука́ти <�Пошука́ти тако́го [тре́ба]> див. тре́ба¹;

(2) У [і́ншому, ново́му і т. ін.] сві́тлі:

а) (зі сл. бачити, здаватися і т. ін.) у певному вигляді, певним чином, з певного боку.

Зараз же він бачив їх [картини] у зовсім іншому світлі, розумів інший зміст (Григорій Тютюнник);

Все в іншому світлі здалось тоді нам: Мана розлетілась, кохання не стало (М. Вороний);

Замислився Козаков. Може, вперше оце його власна роль на війні постала перед ним у новому світлі. Так гарно рятувати людей! (О. Гончар);

Навряд чи десь по інших країнах співають так гарно й голосисто, як у нас на Україні. Пишеться це не з бажання виставити свій рід перед світом у перебільшеному вигідному світлі, а в ім'я реалізму (О. Довженко);

б) (чого) з певних позицій; виходячи з певного погляду на кого-, що-небудь.

Проходять живі люди [зображені в “Бориславських оповіданнях” І. Франка] в світлі тонкого психологічного аналізу (М. Коцюбинський);

(3) Не в кра́щому сві́тлі – виглядати, подавати або характеризувати кого- або що-небудь в не зовсім позитивному, переконливому плані.

Правда, не в кращому світлі постав перед нами і автор листа – колишній голова сільської Ради (з газ.).

СВІ́ТЛО².

1. Присл. до сві́тлий 1–3, 5, 6.

Була [молодиця] чорнява, в рум'янцях, білолиця, уста червоні сміються, очі радісні, убрана світло (Марко Вовчок);

Поезія двадцятих років і сьогодні звучить світло, актуально (з газ.).

2. у знач. пред. Про наявність світла де-небудь.

Доокола було так тихо, так ясно, світло (Г. Хоткевич);

Ах, як дивно було в тій великій кімнаті для дітей! Так світло! (А. Головко).