світло

СВІ́ТЛО¹, а, с.

1. Промениста енергія, що випромінюється яким-небудь тілом, сприймається зором і робить видимим навколишнє.

Нерівне світло осявало коротку, грубу фігуру з круглим ласкавим обличчям (Коцюб., І, 1955, 346);

Одчиняються двері, і смуга світла падає на Руфіна і Люція (Л. Укр., II, 1951, 421);

І світло електричне виробляє [парова машина], і освічує всюди, де світла треба (Мирний, IV, 1955, 330);

Дощ лив як із відра, небо закаламутилося і зробилося глиняного кольору; раптом біле сліпуче світло різонуло по очах людей (Тют., Вир, 1964, 84);

Вулиці безкраї. Порожньо і дзвінко. Кроки одинокі, ніби серця стук. І в холоднім небі зорі, як сніжинки, шлють байдуже світло на замовклий брук (Сос., II, 1958, 100);

Була вже ніч. Осяяні місячним світлом дерева стояли в цвіту, як наречені (Довж., І, 1958, 488);

Вийшов за село, глянув — у млині світиться. Я на те світло й прямую (Тют., Вир, 1964, 17);

Швидкість світла; Заломлення світла; *У порівн. Офіцер мій був дуже добрий чоловік.. Після тяжкої школи, яку я пройшла у вуйка, він був для мене, як сонячне світло й тепло (Фр., III, 1950, 105);

Всенародна шана та любов, Як світло непогасне, осявають могилу Олександра Богомольця (Рильський, III, 1961, 41).

∆ Диспе́рсія сві́тла див. диспе́рсія;

Ла́мпа де́нного сві́тла див. ла́мпа;

Си́нтез бі́лого сві́тла див. си́нтез.

◊ Виставля́ти (ви́ставити, подава́ти, пода́ти) в сві́тлі якому кого, що — представляти кого-небудь або показувати щось з певного погляду.

Навряд чи десь по інших країнах співають так гарно й голосисто, як у нас на Україні. Пишеться це не з бажання виставити свій рід перед світом у перебільшеному вигідному світлі, а в ім’я реалізму (Довж., І, 1958, 69);

В і́ншому сві́тлі ба́чити (розгляда́ти і т. ін.) — сприймати не так, як раніше.

В його голові малювалися тепер картини, яким він колись не надавав значення, вважаючи звичайними, буденними. Зараз же він бачив їх у зовсім іншому світлі, розумів інший зміст (Тют., Вир, 1964, 397);

Ки́дати (ки́нути) сві́тло (про́мінь сві́тла) на що — розкривати, робити ясним, зрозумілим щось.

Може й цей невеличкий причинок до біографії Тараса Шевченка не буде зайвим і разом з іншими кине промінь світла на дорогу постать нашого великого кобзаря (Коцюб., III, 1956, 48);

Поба́чити сві́тло рамп див. ра́мпа;

Постава́ти (поста́ти) в сві́тлі якому — сприйматися з певного погляду, певним чином.

Замислився Козаков. Може, вперше оце його власна роль на війні постала перед ним у новому світлі. Гарно рятувати людей! (Гончар, III, 1959, 110);

Пошука́ти уде́нь та ще й з сві́тлом див. пошука́ти;

Пролива́ти (проли́ти) сві́тло див. пролива́ти;

У сві́тлі чого — з позиції чогось, виходячи з певного погляду на кого-, що-небудь.

Проходять живі люди [в «Бориславських оповіданнях» І. Франка], ярко [яскраво] змальовані, в світлі тонкого психологічного аналізу (Коцюб., III, 1956, 38).

2. перев. з означ. Освітлення, характерне для певного часу доби.

Якби моє життя так зникло непримітно, як зникає вечірнє світло… (Л. Укр., І, 1951, 195);

Крізь вузьке вікно скупо проникало денне світло (Чорн., Визвол. земля, 1959, 57);

// розм. Світанок, схід сонця.

— Досиділись мало не до світла, неначе завтра свято! (Н.-Лев., II, 1956, 328).

3. Джерело освітлення і пристрій для освітлення в приміщенні та на вулиці.

Кинувся Наум, викресав вогню, засвітив світло (Кв.-Осн., II, 1956, 81);

— Світла! Світла, дайте! — скрикнула [Горпина],— тату! світла! (Вовчок, І, 1955, 68);

Увіходить раб, вносить світло (Л. Укр., II, 1951, 345);

У Мотузки в хаті й світла в той вечір не світили (Головко, II, 1957, 168);

// Освітлення, яке дають освітлювальні прилади.

І на дороги, і на мости, і на караульних, і на світло у холодну, — усе-усе Ївга поплатила (Кв.-Осн., II, 1956, 301);

Умови такі: перший тиждень дурно працювати (практика), а потому — 40 крб. в місяць, хата, світло і паливо (Коцюб., III, 1956, 126);

// перев. мн., заст. Вогник.

Ми тихо стояли, Дивились, як ясно на темному морі Незлічені світла сіяли (Л. Укр., І, 1951, 16);

Це одиноке світло серед сонного села було немов останнім «прощавай» рідного закутка (Коцюб., І, 1955, 338);

Росив дощ… Левада — море чорне. А в селі ні одного світла (Ірчан, II, 1958, 85).

Пали́ти сві́тло див. пали́ти.

4. Місце, звідки йде освітлення; освітлене місце, освітлений простір.

Вона одкусила нитку зубами і одвернулася від сестри, втягаючи нову нитку в голку проти світла (Л. Укр., III, 1952, 746);

Якась берізочка заблукана витягається до болю, хоче прорватися до світла (Хотк., II, 1966, 105);

Я взяв Сева за руку й підвів його до світла.. — У вас є шрам? — запитав я, закочуючи рукав на його лівій руці (Ю. Янов., II, 1958, 163).

5. розм. Речовина для освітлення.

Ніч не стоїть, а світло коштує (Номис, 1864, № 10922);

Каганець почав примеркати: останнє світло в ньому вигорало (Мирний, IV, 1955, 297).

6. жив. Світле місце, світла пляма на картині, що відтворює найінтенсивніше освітлення певної ділянки зображуваного простору.

Контрасти світла й тіней;

// фото. Поверхня, звернена до джерела світла, а також зображення самих джерел світла.

7. перен. Блиск очей, що з’являється під впливом радісного, світлого почуття; радісний, світлий, ясний вираз обличчя.

Дорошенко вловив, як очі її в цю мить ще більше налилися світлом (Гончар, Тронка, 1963, 200);

// Приємне, радісне почуття.

По країні весна пролітає і шумить журавлиним крилом.. Їй у відповідь серце співає, стільки в ньому і світла й тепла! (Сос., II, 1958, 57).

8. чого і без додатка, перен. Те, що робить ясним, зрозумілим навколишній світ; те, що робить радісним, щасливим життя.

[Орест:] Ти можеш мені одібрати моє життя, моє щастя, моє світло, але мого кохання не можеш одібрати (Л. Укр., II, 1951, 44);

Щира любов до свого краю, освічена світлом науки, та невпинна згага молодих літ послужити йому, — несли Вас добувати ще більшої освіти (Мирний, V, 1955, 415);

Світло невмирущої дружби, як той Шевченків «світ ясний, невечірній», осяває з давніх-давен російський і український народи (Рильський, III, 1956, 7);

// Уживається як символ істини, розуму, освіти або радості, щастя.

— Твій ум.. буде вічно рваться До світла, правди і добра (Фр., XIII, 1954, 271);

Розповів [Ганжа-Ганженко], як відроджується життя по школах після деніківщини, як пориваються діти до науки, до світла (Гончар, II, 1959, 188).

СВІ́ТЛО².

1. Присл. до сві́тлий 1-3, 5, 6.

Була [молодиця] чорнява, в рум’янцях, білолиця, уста червоні сміються, очі радісні, убрана світло (Вовчок, І, 1955, 243);

Поезія двадцятих років і сьогодні звучить світло, актуально (Літ. Укр., 30.VIІ 1968, 2).

2. у знач. присудк. сл. Про наявність світла де-небудь.

Доокола було так тихо, так ясно, світло (Хотк., II, 1966, 53);

Ах, як дивно було в тій великій кімнаті для дітей! Так світло! (Головко, І, 1957, 91).