сторона

Всякому мила своя сторона.

Кожний любить свій рідний край.

Чужа сторона не медом полита, а сльозами.

В чужих краях зазнаєш багато горя.

Чужа сторона не навчить ума.

Хто не навчився вдома, той не порозумнішає і в чужих краях.

Значення в інших словниках

1. сторона — сторона́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири сторони́  Орфографічний словник української мови
2. сторона — Бік; (рідна) край, країна, земля, місцевість, околиця; (чужа) ІД. чужина; (творчости) аспект, риса; мн. СТОРОНИ, (угоди) ЮР. партнери, учасники; пр. СТОРОНОЮ, (їхати) навзбіч.  Словник синонімів Караванського
3. сторона — 1. бік, узбіччя 2. край, країна, земля моск. бік  Словник чужослів Павло Штепа
4. сторона — СТОРОНА́, и́, ж. 1. Простір, місцевість, розташовані в якому-небудь напрямку від когось, чогось, а також цей напрямок. – У-у! – заскрипівши зубами, загув Грицько і зло посваривсь кулаком у ту сторону, де стояв панський будинок (Панас Мирний)...  Словник української мови у 20 томах
5. сторона — сторона́: ◊ ви́йти на сторону евф. до піти до вбиральні, туалету (ст): У тій тривозі загрожений часами утікав перед небезпекою в той спосіб...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. сторона — -и, ж. 1》 Простір, місцевість, розташовані в якому-небудь напрямку від когось, чогось, а також цей напрямок. Сторони світу — північ, південь, схід, захід. 2》 перен. Те саме, що бік 7). 3》 Місцевість, область, район і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. сторона — зворо́тний (і́нший, дру́гий і т. ін.) бік меда́лі. Протилежний вияв чого-небудь; протилежність. Кожен бере на себе те, що йому під силу, з щоденних клопотів має і копійку, і втіху.  Фразеологічний словник української мови
8. сторона — БІК (місце збоку кого-, чого-небудь; одна з поверхонь якого-небудь предмета), СТОРОНА́. По обидва боки ґанку бризкали фонтани (І. Нечуй-Левицький); Є плід на берегах Мертвого моря. Він висить на гілці й красується показним боком (Г.  Словник синонімів української мови
9. сторона — Сторона́, -ни́, -ні́; сто́рони, сторі́н  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. сторона — СТОРОНА́, и́, ж. 1. Простір, місцевість, розташовані в якому-небудь напрямку від когось, чогось, а також цей напрямок. — У-у! — заскрипівши зубами, загув Грицько і зло посваривсь кулаком у ту сторону, де стояв панський будинок (Мирний, І, 1954, 302)...  Словник української мови в 11 томах