сторона

сторона́:

◊ ви́йти на сторону евф. до піти до вбиральні, туалету (ст): У тій тривозі загрожений часами утікав перед небезпекою в той спосіб, що виходив “на сторону” і там перебував “аж до дзвінка” (Шухевич)||піти на сторону

◊ з стро́ни ду́пи → дупа

◊ піти́ на сторону 1. = ви́йти на сторону

2. евф. до зрадити чоловіка (дружину)(м, ст)|| = зробити скок у гречку

◊ <�става́ти> на малу́ сторону пісяти (ст): Вночі замерз я порядно і ставав щось три рази на малу сторону (Боберський)

Значення в інших словниках

1. сторона — сторона́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири сторони́  Орфографічний словник української мови
2. сторона — Бік; (рідна) край, країна, земля, місцевість, околиця; (чужа) ІД. чужина; (творчости) аспект, риса; мн. СТОРОНИ, (угоди) ЮР. партнери, учасники; пр. СТОРОНОЮ, (їхати) навзбіч.  Словник синонімів Караванського
3. сторона — 1. бік, узбіччя 2. край, країна, земля моск. бік  Словник чужослів Павло Штепа
4. сторона — СТОРОНА́, и́, ж. 1. Простір, місцевість, розташовані в якому-небудь напрямку від когось, чогось, а також цей напрямок. – У-у! – заскрипівши зубами, загув Грицько і зло посваривсь кулаком у ту сторону, де стояв панський будинок (Панас Мирний)...  Словник української мови у 20 томах
5. сторона — Всякому мила своя сторона. Кожний любить свій рідний край. Чужа сторона не медом полита, а сльозами. В чужих краях зазнаєш багато горя. Чужа сторона не навчить ума. Хто не навчився вдома, той не порозумнішає і в чужих краях.  Приповідки або українсько-народня філософія
6. сторона — -и, ж. 1》 Простір, місцевість, розташовані в якому-небудь напрямку від когось, чогось, а також цей напрямок. Сторони світу — північ, південь, схід, захід. 2》 перен. Те саме, що бік 7). 3》 Місцевість, область, район і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. сторона — зворо́тний (і́нший, дру́гий і т. ін.) бік меда́лі. Протилежний вияв чого-небудь; протилежність. Кожен бере на себе те, що йому під силу, з щоденних клопотів має і копійку, і втіху.  Фразеологічний словник української мови
8. сторона — БІК (місце збоку кого-, чого-небудь; одна з поверхонь якого-небудь предмета), СТОРОНА́. По обидва боки ґанку бризкали фонтани (І. Нечуй-Левицький); Є плід на берегах Мертвого моря. Він висить на гілці й красується показним боком (Г.  Словник синонімів української мови
9. сторона — Сторона́, -ни́, -ні́; сто́рони, сторі́н  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. сторона — СТОРОНА́, и́, ж. 1. Простір, місцевість, розташовані в якому-небудь напрямку від когось, чогось, а також цей напрямок. — У-у! — заскрипівши зубами, загув Грицько і зло посваривсь кулаком у ту сторону, де стояв панський будинок (Мирний, І, 1954, 302)...  Словник української мови в 11 томах