стукати

Стук, грюк, аби з рук.

Коли погано працюють, бо хочуть пошвидше позбутися роботи.

Стукотить, гуркотить, комар з дуба летить.

Коли хтось зчиняє багато галасу.

Щастя на кожних дверях колись стукає.

Щастя колись приходить до кожної людини.

Значення в інших словниках

1. стукати — (утворювати короткі звуки стукотом по чомусь) бити, стукотіти, (сильно) грюкати, гримати, тарабанити.  Словник синонімів Полюги
2. стукати — сту́кати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. стукати — (по чім) вдаряти, БИТИ, гримати, тарахкати; (у вікно) тарабанити, (у двері) ГРЮКАТИ; (на друк, машинці) друкувати; (- серце) битися; (- роки) минати /н. їй стукнуло 40/; (на кого) Ф. доносити; стукотіти; п! ТОРОХКОТІТИ.  Словник синонімів Караванського
4. стукати — I барабанити (пальцями), вигрюкувати, вистукувати, вицокувати, гамселити, гримкотіти, грякати, грюкати, клецькати, погрюкувати, постукувати, тарабанити, трахкати, трахкотіти, цокати, цокотіти Фразеологічні синоніми: вибивати дріб на барабані...  Словник синонімів Вусика
5. стукати — СТУ́КАТИ, аю, аєш, недок. 1. чим і без дод. Створювати стук, шум при ударах, поштовхах, коливаннях, розривах і т. ін. Довгий широкий маятник коло стінного годинника тихо стукав серед страшної тиші (І.  Словник української мови у 20 томах
6. стукати — сту́кати: ◊ сту́кати до святого Петра́ вул. померти (ст): Маєш щастя, Адасю, якщо б ти хоч на словечко змінив код, то вже тепер стукав би до святого Петра... (Загачевський)|| = зламатися ◊ той, хто сту́кає на добрий день вул. квартирний злодій, який краде вдосвіта або зранку (ст)|| = злодій  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. стукати — Аю, -аєш, недок. Доносити. Хтось із наших точно начальству стукає.  Словник сучасного українського сленгу
8. стукати — (-аю, -аєш) недок. 1 на кого; крим., жрм. Доносити на когось. БСРЖ, 573; ПСУМС, 67; СЖЗ, 97; ЯБМ, 2, 394. 2. муз. Барабанити; бити в барабан. ПСУМС, 67.  Словник жарґонної лексики української мови
9. стукати — -аю, -аєш, недок. 1》 чим і без додатка. Створювати стук, шум під час ударів, поштовхів, коливань, розривів і т. ін. || З силою ударяти, бити по чому-небудь. || Ударяючи в двері, вікно і т. ін., сповіщати про що-небудь, подавати стуком умовний сигнал.  Великий тлумачний словник сучасної мови
10. стукати — сту́кати / посту́кати у две́рі до кого і без додатка. 1. Звертатися до кого-небудь з якимось проханням, добиватися чогось. — Не сидіть, стукайте, Петре, в двері до начальства, видадуть ордер (З газети); Уже тепер маємо чим похвалитися.  Фразеологічний словник української мови
11. стукати — БИ́ТИ по чому, об що, у що і без додатка (стукаючи, робити удари по чому-небудь, об що-небудь), ГАМСЕ́ЛИТИ підсил. розм., ГАТИ́ТИ підсил. розм., ГЕ́ПАТИ підсил. розм., ГИЛИ́ТИ підсил. розм., ГРІ́ТИ по чому, об що, у що, підсил. розм., ДУБА́СИТИ підсил.  Словник синонімів української мови
12. стукати — СТУ́КАТИ, аю, аєш, недок. 1. чим і без додатка. Створювати стук, шум при ударах, поштовхах, коливаннях, розривах і т. ін. Довгий широкий маятник коло стінного годинника тихо стукав серед страшної тиші (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
13. стукати — Стукати, -каю, -єш гл. Стучать. У двері стукав, добувався. Котл. Ен. ІІІ. 11.  Словник української мови Грінченка