уповати —
Покладатися, покластися, складатися, скластися, поскладатися, сподіватися, сподіятися, посподіватися, див. чаяти
Словник чужослів Павло Штепа
уповати —
УПОВА́ТИ (ВПОВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., рідко. Твердо надіятися, покладати надію, розраховувати на кого-, що-небудь. Молюся, знову уповаю, І знову сльози виливаю (Т. Шевченко); – Важко за нелюбого йти!.. – Та чого ж дожидатимеш? На яке добро вповаєш?...
Словник української мови у 20 томах
уповати —
(вповати), -аю, -аєш, недок., рідко. Твердо надіятися, покладати надію, розраховувати на кого-, що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
уповати —
НАДІ́ЯТИСЯ на що, з інфін., із спол. що (вважати ймовірним здійснення чогось бажаного, мати надію на що-небудь), ГАДА́ТИ з інфін., із спол. що, часто при запереченні з інфін., ДУ́МАТИ з інфін., із спол. що, часто при запереченні з інфін.
Словник синонімів української мови
уповати —
УПОВА́ТИ (ВПОВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., рідко. Твердо надіятися, покладати надію, розраховувати на кого-, що-небудь. Молюся, знову уповаю, І знову сльози виливаю (Шевч., II, 1963, 303); — Важко за нелюбого йти!.. — Та чого ж дожидатимеш?...
Словник української мови в 11 томах
уповати —
Уповати, -ваю, -єш гл. 1) Разсчитывать, уповать, надѣяться. Ой на що ж ти, доню, уповала, що ти чорноморця сподобала? — Я вповала, мамцю, на жупани, я ж думала, буду за ним пані. Уман. у. 2) не вповати. Не обращать вниманія.
Словник української мови Грінченка