виголос

ви́голос

І виголошення, заст. возглас, возглас Молитовна формула, що завершує тиху молитву, яку на відміну від останньої священнослужитель промовляє голосно

Значення в інших словниках

1. виголос — ви́голос іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. виголос — -у, ч., розм. 1》 Те чи інше звучання голосу. 2》 Вимова, акцент.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виголос — ВИ́ГОЛОС, у, ч., розм. Те чи інше звучання голосу. Грицуняк .. почав свою промову таким монотонним, співучим виголосом, немов наслідував сільського школяра (І. Франко); Старий враз ніби ожив, підвів сиву голову і заспівав ..  Словник української мови у 20 томах
4. виголос — ВИ́ГОЛОС, у, ч., розм. Те чи інше звучання голосу. Грицуняк.. почав свою промову таким монотонним, співучим виголосом, немов наслідував сільського школяра (Фр., III, 1950, 209); Старий враз ніби ожив, підвів сиву голову і заспівав..  Словник української мови в 11 томах
5. виголос — Ви́голос, -су м. Произношеніе; выраженіе. Желех.  Словник української мови Грінченка