виголос —
ви́голос іменник чоловічого роду розм.
Орфографічний словник української мови
виголос —
І виголошення, заст. возглас, возглас Молитовна формула, що завершує тиху молитву, яку на відміну від останньої священнослужитель промовляє голосно
Словник церковно-обрядової термінології
виголос —
-у, ч., розм. 1》 Те чи інше звучання голосу. 2》 Вимова, акцент.
Великий тлумачний словник сучасної мови
виголос —
ВИ́ГОЛОС, у, ч., розм. Те чи інше звучання голосу. Грицуняк .. почав свою промову таким монотонним, співучим виголосом, немов наслідував сільського школяра (І. Франко); Старий враз ніби ожив, підвів сиву голову і заспівав ..
Словник української мови у 20 томах
виголос —
ВИ́ГОЛОС, у, ч., розм. Те чи інше звучання голосу. Грицуняк.. почав свою промову таким монотонним, співучим виголосом, немов наслідував сільського школяра (Фр., III, 1950, 209); Старий враз ніби ожив, підвів сиву голову і заспівав..
Словник української мови в 11 томах