виголос

ВИ́ГОЛОС, у, ч., розм. Те чи інше звучання голосу.

Грицуняк.. почав свою промову таким монотонним, співучим виголосом, немов наслідував сільського школяра (Фр., III, 1950, 209);

Старий враз ніби ожив, підвів сиву голову і заспівав.. Старечий, а такий виразний голос. Стільки жалю в тих виголосах та виводах! (М. Ол., Леся, 1960, 88).

Значення в інших словниках

1. виголос — ви́голос іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. виголос — І виголошення, заст. возглас, возглас Молитовна формула, що завершує тиху молитву, яку на відміну від останньої священнослужитель промовляє голосно  Словник церковно-обрядової термінології
3. виголос — -у, ч., розм. 1》 Те чи інше звучання голосу. 2》 Вимова, акцент.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. виголос — ВИ́ГОЛОС, у, ч., розм. Те чи інше звучання голосу. Грицуняк .. почав свою промову таким монотонним, співучим виголосом, немов наслідував сільського школяра (І. Франко); Старий враз ніби ожив, підвів сиву голову і заспівав ..  Словник української мови у 20 томах
5. виголос — Ви́голос, -су м. Произношеніе; выраженіе. Желех.  Словник української мови Грінченка