заручений

зару́чений

ім. Особа, над якою здійснюють або здійснено обряд заручин; обручник

Значення в інших словниках

1. заручений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до заручити. || у знач. ім. заручений, -ного, ч.; заручена, -ної, ж. Той (та), що заручився (заручилася), кого заручили.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. заручений — зару́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
3. заручений — Зару́чений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. заручений — ЗАРУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заручи́ти. Не сон-трава на могилі Вночі процвітає. То дівчина заручена Калину саджає (Шевч., І, 1951, 386); — А я за свого Михайлика заручена!...  Словник української мови в 11 томах