Значення в інших словниках
-
заручений —
ім. Особа, над якою здійснюють або здійснено обряд заручин; обручник
Словник церковно-обрядової термінології
-
заручений —
-а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до заручити. || у знач. ім. заручений, -ного, ч.; заручена, -ної, ж. Той (та), що заручився (заручилася), кого заручили.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
заручений —
зару́чений дієприкметник
Орфографічний словник української мови
-
заручений —
ЗАРУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заручи́ти. Не сон-трава на могилі Вночі процвітає. То дівчина заручена Калину саджає (Шевч., І, 1951, 386); — А я за свого Михайлика заручена!...
Словник української мови в 11 томах