1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

заручений

Зару́чений, -на, -не

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заручений — ім. Особа, над якою здійснюють або здійснено обряд заручин; обручник Словник церковно-обрядової термінології
  2. заручений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до заручити. || у знач. ім. заручений, -ного, ч.; заручена, -ної, ж. Той (та), що заручився (заручилася), кого заручили. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. заручений — зару́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  4. заручений — ЗАРУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заручи́ти. Не сон-трава на могилі Вночі процвітає. То дівчина заручена Калину саджає (Шевч., І, 1951, 386); — А я за свого Михайлика заручена!... Словник української мови в 11 томах