1. Великий тлумачний словник сучасної мови

заручений

зару́чений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до заручити.

|| у знач. ім. заручений, -ного, ч.; заручена, -ної, ж. Той (та), що заручився (заручилася), кого заручили.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заручений — ім. Особа, над якою здійснюють або здійснено обряд заручин; обручник Словник церковно-обрядової термінології
  2. заручений — зару́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  3. заручений — Зару́чений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. заручений — ЗАРУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заручи́ти. Не сон-трава на могилі Вночі процвітає. То дівчина заручена Калину саджає (Шевч., І, 1951, 386); — А я за свого Михайлика заручена!... Словник української мови в 11 томах