заручений
зару́чений
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до заручити.
|| у знач. ім. заручений, -ного, ч.; заручена, -ної, ж. Той (та), що заручився (заручилася), кого заручили.
Великий тлумачний словник сучасної української мовизару́чений
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до заручити.
|| у знач. ім. заручений, -ного, ч.; заручена, -ної, ж. Той (та), що заручився (заручилася), кого заручили.
Великий тлумачний словник сучасної української мови