І напличник 1. Те саме, що орар; 2. Те саме, що омофор
Словник церковно-обрядової термінології
Значення в інших словниках
наплічник —
наплі́чник іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
наплічник —
Наплечник, сов. ранець, р. нараменник.
Словник синонімів Караванського
наплічник —
-а, ч. 1》 Наплічна прикраса або частина одягу у вигляді вузької смужки на плечах. 2》 Металеве покриття, яке захищало плечі воїна від ушкодження.
Великий тлумачний словник сучасної мови
наплічник —
НАПЛІ́ЧНИК². НАПЛІ́ЧНИК, а, ч. 1. Наплічна прикраса або частина одягу у вигляді вузької смужки на плечах. Дерева давно пожовкли і сипали вже золотим листям. Здається, це єдине, що було тоді в місті золотого.
Словник української мови у 20 томах
наплічник —
РЮКЗА́К (заплічний мішок для речей), НАПЛІ́ЧНИК. Добре йти в годину гожу й нести, хоч і важку, а проте приємну ношу за плечима в рюкзаку (І. Гончаренко); Рамена покоління 1926-1927 років народження не дуже натерті ременями автоматів та наплічників (з газети).
Словник синонімів української мови
наплічник —
НАПЛІ́ЧНИК, а, ч. 1. Наплічна прикраса або частина одягу у вигляді вузької смужки на плечах. Дерева давно пожовкли і сипали вже золотим листям. Здається, це єдине, що було тоді в місті золотого. Бо тих, що носили золоті наплічники, вже не було (Мик.
Словник української мови в 11 томах