паломництво —
пало́мництво іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
паломництво —
-а, с. 1》 У християнській, мусульманській та інших релігіях – мандрівка по святих місцях. 2》 перен., розм. Мандрівка для відвідання кого-, чого-небудь великою кількістю шанувальників, прихильників.
Великий тлумачний словник сучасної мови
паломництво —
Прочанство
Словник чужослів Павло Штепа
паломництво —
ПАЛО́МНИЦТВО, а, с. 1. У християнській, мусульманській та інших релігіях – мандрівка по так званих святих місцях. Паломництво до “святих місць”, що мають те або інше відношення до божества, побутувало вже у народів стародавнього світу (з наук.-попул. літ.
Словник української мови у 20 томах
паломництво —
Індивідуальна чи групова мандрівка або подорож до місць, освячених релігійними подіями (напр., пов'язаних з історією спасіння, з особистими одкровеннями); у християнстві, ск., до Вифлеєму, Єрусалиму, Риму, Ассизі, Лурду, Фатіми, Ченстохови;...
Універсальний словник-енциклопедія
паломництво —
БОГОМІ́ЛЛЯ (ходіння по святих місцях), ПРО́ЩА, ПАЛО́МНИЦТВО, ПІЛІГРИ́МСТВО книжн., заст. (мандрівка по святих місцях, нерідко досить віддалених). — От що, дітки! Приїздять до нас у гості сорочинські дядько й дядина.
Словник синонімів української мови
паломництво —
ПАЛО́МНИЦТВО, а, с. 1. У християнській, мусульманській та інших релігіях — мандрівка по так званих святих місцях. У зв’язку з прийняттям християнства на Русі вже в XI-XII ст.
Словник української мови в 11 томах