паломництво
ПАЛО́МНИЦТВО, а, с.
1. У християнській, мусульманській та інших релігіях — мандрівка по так званих святих місцях.
У зв’язку з прийняттям християнства на Русі вже в XI-XII ст. стають досить частим явищем подорожі, паломництво до різних релігійних центрів — до Константинополя, афонських монастирів і особливо до Палестини (Іст. укр. літ., І, 1954, 41).
2. перен., розм. Мандрівка для відвідання кого-, чого-небудь великою кількістю шанувальників, прихильників.
Влітку в Одесу — паломництво. Туристи з усіх кінців "штурмують" наші визначні місця (Літ. Укр., 29.Х 1965, 2).
Словник української мови (СУМ-11)