Словник церковно-обрядової термінології

Значення в інших словниках

  1. святитель — святи́тель іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. святитель — -я, ч., церк. 1》 Урочиста назва вищої особи духовної ієрархії – архієрея. 2》 Той, хто провів своє життя в служінні Богу й після смерті визнаний небесним заступником віруючих.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. святитель — СВЯТИ́ТЕЛЬ, я, ч., церк. 1. Урочиста назва вищої особи духовної ієрархії, архієрея. 2. Той, хто провів своє життя в служінні Богу й після смерті визнаний небесним заступником віруючих.  Словник української мови у 20 томах
  4. святитель — СВЯТИ́ТЕЛЬ, я, ч., церк. 1. Урочиста назва вищої особи духовної ієрархії, архієрея. 2. Той, хто провів своє життя в служінні богу й після смерті визнаний небесним заступником віруючих.  Словник української мови в 11 томах
  5. святитель — Святитель, -ля м. Святитель. І святитель не поможе, як іскажуть «Святий Боже!» Ном. № 8248.  Словник української мови Грінченка