святитель

Значення в інших словниках

1. святитель — святи́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. святитель — -я, ч., церк. 1》 Урочиста назва вищої особи духовної ієрархії – архієрея. 2》 Той, хто провів своє життя в служінні Богу й після смерті визнаний небесним заступником віруючих. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. святитель — СВЯТИ́ТЕЛЬ, я, ч., церк. 1. Урочиста назва вищої особи духовної ієрархії, архієрея. 2. Той, хто провів своє життя в служінні Богу й після смерті визнаний небесним заступником віруючих. Словник української мови у 20 томах
4. святитель — СВЯТИ́ТЕЛЬ, я, ч., церк. 1. Урочиста назва вищої особи духовної ієрархії, архієрея. 2. Той, хто провів своє життя в служінні богу й після смерті визнаний небесним заступником віруючих. Словник української мови в 11 томах
5. святитель — Святитель, -ля м. Святитель. І святитель не поможе, як іскажуть «Святий Боже!» Ном. № 8248. Словник української мови Грінченка