Відзначати церковне свято особливо урочистим богослужінням
Словник церковно-обрядової термінології
Значення в інших словниках
святкувати —
святкува́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
святкувати —
Відзначати <�відбувати> <�як> свято, д. празникувати; (суботу) шабашувати; (перемогу) тріюмфувати; П. не працювати; ФР. радіти; (мало) ЖМ. шанувати; п-к –УЮЧИЙ, що святкує, звиклий святкувати, радий відсвяткувати, п-к святковий.
Словник синонімів Караванського
святкувати —
-ую, -уєш, недок. 1》 перех. Відзначати свято (див. свято I 1), 3), 4)). || Влаштовувати свято на честь або в пам'ять кого-, чого-небудь. || Відзначати певним чином яку-небудь подію (перев. радісну, приємну). || перен.
Великий тлумачний словник сучасної мови
святкувати —
СВЯТКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. що. Відзначати свято (див. свя́то¹ 1, 3, 4). Я святкую собі Різдво на чужині та й дні свої довершу на чужині, у вигнанні (Леся Українка); Перед Великоднем Єремія з Гризельдою та сином Михайлом переїхав у Лубни...
Словник української мови у 20 томах
святкувати —
ВІДЗНАЧА́ТИ (здійснювати певні заходи з приводу якоїсь події, знаменної дати тощо), СВЯТКУВА́ТИ, ВІДЗНА́ЧУВАТИ, ПРОВО́ДИТИ, ВШАНО́ВУВАТИ (УШАНО́ВУВАТИ) кого, ОЗНАМЕНО́ВУВАТИ книжн., СПРАВЛЯ́ТИ розм., ОБХО́ДИТИ діал.; ОКРОПЛЯ́ТИ розм., ОКРО́ПЛЮВАТИ розм.
Словник синонімів української мови
святкувати —
Святкува́ти, -ку́ю, -ку́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
святкувати —
СВЯТКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. перех. Відзначать свято ( див. свя́то¹ 1, 3, 4). Я святкую собі різдво на чужині та й дні свої довершу на чужині, у вигнанні (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах