святкувати

Значення в інших словниках

1. святкувати — святкува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. святкувати — Відзначати <�відбувати> <�як> свято, д. празникувати; (суботу) шабашувати; (перемогу) тріюмфувати; П. не працювати; ФР. радіти; (мало) ЖМ. шанувати; п-к –УЮЧИЙ, що святкує, звиклий святкувати, радий відсвяткувати, п-к святковий. Словник синонімів Караванського
3. святкувати — -ую, -уєш, недок. 1》 перех. Відзначати свято (див. свято I 1), 3), 4)). || Влаштовувати свято на честь або в пам'ять кого-, чого-небудь. || Відзначати певним чином яку-небудь подію (перев. радісну, приємну). || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. святкувати — СВЯТКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. що. Відзначати свято (див. свя́то¹ 1, 3, 4). Я святкую собі Різдво на чужині та й дні свої довершу на чужині, у вигнанні (Леся Українка); Перед Великоднем Єремія з Гризельдою та сином Михайлом переїхав у Лубни... Словник української мови у 20 томах
5. святкувати — ВІДЗНАЧА́ТИ (здійснювати певні заходи з приводу якоїсь події, знаменної дати тощо), СВЯТКУВА́ТИ, ВІДЗНА́ЧУВАТИ, ПРОВО́ДИТИ, ВШАНО́ВУВАТИ (УШАНО́ВУВАТИ) кого, ОЗНАМЕНО́ВУВАТИ книжн., СПРАВЛЯ́ТИ розм., ОБХО́ДИТИ діал.; ОКРОПЛЯ́ТИ розм., ОКРО́ПЛЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови
6. святкувати — Святкува́ти, -ку́ю, -ку́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. святкувати — СВЯТКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. перех. Відзначать свято ( див. свя́то¹ 1, 3, 4). Я святкую собі різдво на чужині та й дні свої довершу на чужині, у вигнанні (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах