1. Словник синонімів української мови

святкувати

ВІДЗНАЧА́ТИ (здійснювати певні заходи з приводу якоїсь події, знаменної дати тощо), СВЯТКУВА́ТИ, ВІДЗНА́ЧУВАТИ, ПРОВО́ДИТИ, ВШАНО́ВУВАТИ (УШАНО́ВУВАТИ) кого, ОЗНАМЕНО́ВУВАТИ книжн., СПРАВЛЯ́ТИ розм., ОБХО́ДИТИ діал.; ОКРОПЛЯ́ТИ розм., ОКРО́ПЛЮВАТИ розм., ОБМИВА́ТИ розм., ПРИМО́ЧУВАТИ розм. (з уживанням алкогольних напоїв). — Док.: відзна́чи́ти, відсвяткува́ти, провести́, вшанува́ти (ушанува́ти), ознаменува́ти, спра́вити, окропи́ти, обми́ти, примочи́ти. Колектив Київського оперного театру ім. Т. Г. Шевченка відзначив (у 1968 р.) 100-річчя існування театру (з журналу); Святкувати закінчення навчального року; — Он, свято йде.., чим його стрічати, як його проводити?.. (Панас Мирний); Ознаменувати свято проголошення Державної незалежності України; Я цього року свої іменини дуже тихо справляла (Леся Українка); (Молодь) гадає величаво обходити 25 ювілей літературної діяльності Франка (В. Стефаник); Окропити повернення; В хаті цієї ночі.. офіцери обмивали чин (О. Гончар).

СВЯТКУВА́ТИ (відзначати чи проводити якесь свято), ПРАЗНИКУВА́ТИ розм. — Док.: посвяткува́ти, попразникува́ти. За селом, на пагорбі, чималий вигін. Тут завжди святкували Купала (М. Олійник); Весело празникували в Шугаєвому хуторі кутю (Ганна Барвінок); Оксана.. поїде празникувати в Київ (Леся Українка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. святкувати — святкува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. святкувати — Відзначати <�відбувати> <�як> свято, д. празникувати; (суботу) шабашувати; (перемогу) тріюмфувати; П. не працювати; ФР. радіти; (мало) ЖМ. шанувати; п-к –УЮЧИЙ, що святкує, звиклий святкувати, радий відсвяткувати, п-к святковий. Словник синонімів Караванського
  3. святкувати — Відзначати церковне свято особливо урочистим богослужінням Словник церковно-обрядової термінології
  4. святкувати — -ую, -уєш, недок. 1》 перех. Відзначати свято (див. свято I 1), 3), 4)). || Влаштовувати свято на честь або в пам'ять кого-, чого-небудь. || Відзначати певним чином яку-небудь подію (перев. радісну, приємну). || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. святкувати — СВЯТКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. що. Відзначати свято (див. свя́то¹ 1, 3, 4). Я святкую собі Різдво на чужині та й дні свої довершу на чужині, у вигнанні (Леся Українка); Перед Великоднем Єремія з Гризельдою та сином Михайлом переїхав у Лубни... Словник української мови у 20 томах
  6. святкувати — Святкува́ти, -ку́ю, -ку́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. святкувати — СВЯТКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. перех. Відзначать свято ( див. свя́то¹ 1, 3, 4). Я святкую собі різдво на чужині та й дні свої довершу на чужині, у вигнанні (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах