антилопа

(-и) ж.; крим. Людина, яка завжди шукає собі вигоду. БСРЖ, 37; СЖЗ, 11; ЯБМ, 1, 32.

Значення в інших словниках

1. антилопа — антило́па іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. антилопа — АНТИЛО́ПА див. антило́пи.  Словник української мови у 20 томах
3. антилопа — Антило́па, -пи, -пі; -ло́пи, -ло́п  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. антилопа — АНТИЛО́ПА див. антило́пи.  Словник української мови в 11 томах