бодун
(-а) ч.
1. мол., жрм, крим. Погане самопочуття після пиятики; алкогольно-абстинентний синдром, похмілля. Що це за панібратство — о пів на шосту ранку позичати руб п'ятдесят на пиво, бо сп'яніння уже плавно перейшло в бодун? (С. Пиркало, Зелена Маргарита); А я уже невиліковно хворий, я ще не знав такого бодуна... Мені так радісно й кайфово, як після пляшки доброго вина (О. Соловей, Осінній Хадж); <...> чоловік — істота примітивна, майже одноклітинна, тому "бодун" в нього більш яскравий та швидкоплинний (ПіК, 2001, № 4); БСРЖ, 68; ПСУМС, 8; ТСРОЖ, 14; ЯБМ, 1, 105.
Короткий словник жарґонної лексики української мови