вирубон

(-у) ч.; мол. Стан непритомності, запаморочення. БСРЖ, 116; ПСУМС, 13.

Значення в інших словниках

1. вирубон — У, ч. Непритомність, втрата фізичних і психічних сил. Я у вирубоні. ◇ Послати у вирубон.  Словник сучасного українського сленгу