даун
1
(-а) ч. мол.; несхвальн., ірон. Дурна, некмітлива людина. Давн (даун) — у студентських колах цим поняттям позначають людей, які конкретно гальмують<...>. (Синопсис станіславський необов'язковий); [Самітник:] А мене мати завжди називала дауном (А. Дністровий, Учитель). БСРЖ, 147; ПСУМС, 20.
Короткий словник жарґонної лексики української мови