даун

да́ун

-а, ч., розм.

Людина, хвора на одну з форм олігофренії.

Значення в інших словниках

1. даун — А, ч. Дурень. Дауни роблять телебачення. Дауни ним насолоджуються (Д. Корчинський). Вася — на морозі, даун вузьколобий (А. Дністровий).  Словник сучасного українського сленгу
2. даун — 1 (-а) ч. мол.; несхвальн., ірон. Дурна, некмітлива людина. Давн (даун) — у студентських колах цим поняттям позначають людей, які конкретно гальмують<...>. (Синопсис станіславський необов'язковий); [Самітник:] А мене мати завжди називала дауном (А. Дністровий, Учитель). БСРЖ, 147; ПСУМС, 20.  Словник жарґонної лексики української мови