джміль

(джмеля) ч.; арм. Вертоліт. Балабін.

Значення в інших словниках

1. джміль — джміль (335) —дзига; [MО,VI]  Словник з творів Івана Франка
2. джміль — джміль іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. джміль — [джм'іл'] джмеил'а, ор. джмеилем, м. (на) джмеил'у/джмеилев'і, мн. джмеил'і, джмеил'іў  Орфоепічний словник української мови
4. джміль — джмеля, ч. Корисна як запильник комаха роду бджолиних із товстим мохнатим тільцем.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. джміль — джмелі́ гуду́ть у голові́ чиїй і без додатка, несхв. Хто-небудь перебуває в стані сп’яніння, запаморочення і т. ін. — Не йдуть бісові ноги, наче їх відібрало! І в голові джмелі гудуть, хоч горілки не пив і не нюхав (М.  Фразеологічний словник української мови
6. джміль — Джміль, джмеля́, -ле́ві, -ле́м, -ме́лю! джмелі́, -лі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. джміль — ДЖМІЛЬ, джмеля́, ч. Корисна як запильник комаха роду бджолиних з товстим мохнатим тільцем. Найуспішніше конюшину запилюють джмелі і медоносні бджоли, які підвищують урожай конюшини в 2-3 рази (Бджільн.  Словник української мови в 11 томах
8. джміль — Джміль, -меля м. насѣк. Шмель. Bombus apis terrestris. джмелів слухати. Лежать отъ удара кулакомъ и пр. Дав йому лупня добре — довго буде джмелів слухати. Ном. № 3986. см. чміль.  Словник української мови Грінченка