джміль
ДЖМІЛЬ, джмеля́, ч. Корисна як запильник комаха роду бджолиних з товстим мохнатим тільцем.
Найуспішніше конюшину запилюють джмелі і медоносні бджоли, які підвищують урожай конюшини в 2-3 рази (Бджільн., 1956, 34);
Мохнатий джміль із будяків червоних Спиває мед (Рильський, І, 1956, 90);
*У порівн. А паничів.. Аж роєм коло нашої панночки звиваються, — так, як ті джмелі гудуть (Вовчок, І, 1955, 107).
◊ Джмелі́в слу́хати, зневажл. — бути в стані запаморочення.
Дав йому.. добре — довго буде джмелів слухати (Номис, 1864, № 3986);
Під джме́лем — напідпитку.
Боцман Верба, почуваючи себе під добрим джмелем, усе підливав капітанові Вульфу (Кучер, Голод, 1961, 294).
Словник української мови (СУМ-11)