дружок

(-жка) ч.; мол.; жарт. Чоловічий статевий орган. БСРЖ, 168.

Значення в інших словниках

1. дружок — дружо́к іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. дружок — -жка, ч., розм. 1》 Пестл. до друг 1). 2》 Те саме, що друг 1). || зневажл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дружок — див. друг  Словник синонімів Вусика
4. дружок — ДРУГ (людина, зв'язана з ким-небудь довірою, відданістю, спільними поглядами, переконаннями, на яку можна в усьому покластися), БРАТ розм., ДРУЗЯ́КА розм.; ДРУЖИ́ЩЕ розм. (у звертанні); КУНА́К (у кавказьких горців); ПОБРАТИ́М, КАМРА́Т діал. (перев.  Словник синонімів української мови
5. дружок — ДРУЖО́К, жка́, ч., розм. 1. Пестл. до друг 1. Піду з горя у лісок, Пущу стиха голосок; Пущу стиха голосок, Чи вчує мій дружок (Чуб., V, 1874, 270); Навкруг лужка обійшла, Гей, ніде дружка не знайшла (Укр.. лір.  Словник української мови в 11 томах
6. дружок — Друг, -га мн. друзі, м. 1) Другъ. Без вірного друга великая туга. Ном. №9021. Годі тобі жити за тихим Дунаєм: ми на тебе, друже, давно вже чигаєм. К. Досв. 28. Разом, друзі! крикнув Карпо. Левиц. Пов. 350. Не так тії сто братів, як сто друзів. Ном.  Словник української мови Грінченка